Спочатку я прийшла в гуртожиток Соцвугілля працювати прибиральницею службових приміщень. Через три роки мені запропонували стати завідувачкою господарства гуртожитку. Я зраділа, бо відчувала, що зможу, я взагалі по життю у всьому старанна та відповідальна.
Ще через чотири роки я стала завідувачкою гуртожитку, де і працює по теперішній час. І вдячна долі, що колись в мене з’явилась можливість і я вирішили зв’язати свою професійну діяльність з філією Соцвугілля. Тут я виросла як професіонал, і головне – я працюю з людьми та для людей.
З початку повномасштабної війни наш колектив один з перших зустрічав українців, які тікали від війни. Ми намагались зробити усе, аби хоч трохи допомогти їм, підтримати. Дехто з них вже давно поїхав в інші регіони, але ми з ними на зв’язку, спілкуємось, вітаємо один одного зі святами. І це те – заради чого я працюю. Це найкраща оцінка роботи колективу нашого гуртожитку.
